Різниця в мовному розвитку хлопчиків і дівчаток, безсумнівно, є: вона
статистично підтверджена і встановлена дослідниками різних країн.
Факт залишається фактом - різниця є, але немає єдиної думки, якому саме
фактору цю різницю приписати: особливостям розвитку мозку і організму тієї чи
іншої статі, чи все-таки особливостям раннього виховання. Швидше за все, істина
десь посередині.
Нам же, дорослим, досить просто знати, що середньостатистична двадцятимісячна дівчинка має словниковий запас у два рази більший, ніж середньостатистичний двадцятимісячний хлопчик. А раз словник в два рази більше, то і мовного досвіду у дівчаток в цьому віці накопичується більше. Таким чином, завдяки життєвому досвіду, ми знаємо, що дівчатка раніше починають говорити: у них - у відповідному віці - більш чітка і правильна вимова, в мові раніше з'являються речення.
Все це в жодному разі не означає, що хлопчики далі не наздоженуть дівчаток. Неодмінно наздоженуть, особливо якщо їм допомагати і заохочувати до словесного самовираження. Виховуючи дітей різних статей, корисно розуміти деякі особливості, пов'язані з невеликими відмінностями в процесі розвитку мовлення. Наприклад, відрізняються переважні способи накопичення словникового запасу. Дівчата (в середньому) схильні словниковий запас «розширювати», а хлопчики - «поглиблювати». Для прикладу: дівчатка будуть намагатися охопити тему «машина-автобус-колесо-гараж-їхати-водій ...», а хлопчики - докладно і точно описати конкретну дію «машина-гараж-їхати-заїхати-приїхати-від'їхати-під'їхати...». Подібні «поглиблені» описи часто бувають складними, тому хлопчики досить часто допускають мовленнєві помилки.
Також варто зазначити, що хлопчики і дівчатка розуміють мову трохи по-різному. Наприклад, хлопчики пізніше починають розпізнавати емоційні відтінки. Нерідко батьки хлопчиків скаржаться, що сини ніяк не реагують на їхні догани. Це відбувається тому, що головна інформація, яку несе батьківська догана - емоційна, а маленькі хлопчики ще не вміють сприймати цю складову мови. Для них догана батьків зовсім не несе смислового навантаження, ніякого: неможливо десять хвилин вислуховувати, що він вліз на підвіконня! Він і так в курсі: він сам туди ліз і знає, що вліз! То про що розмовляти?
Дівчатка дещо інакші - для них якраз важливі почуття та емоції дорослого. Саме їх вони намагаються вловити, прислухаючись до мови батьків. Тому робити зауваження хлопчикам і дівчаткам має сенс по-різному. Хлопчикам треба говорити конкретно і коротко. Видавати інформацію за схемою «причина-вчинок-наслідок». Виразно і не розпорошуючись, інакше на третій хвилині він «піде в себе», і ви будете насолоджуватися монологом в порожньому театрі. З дівчатками можна говорити набагато довше, але - важливо! - тихим і спокійним голосом. Зайва ваша різкість і експресивність може справити на дівчинку занадто важке враження: вона не почує нічого «за змістом», але при цьому буде відчувати себе об'єктом поганого ставлення і нелюбові.
До речі, у вираженні емоцій теж є подібна різниця, підкріплена ще й стереотипами виховання. Дівчатка частіше висловлюють емоції словами і плачем. Хлопчики - діями, і нерідко ці дії виглядають агресивними: наприклад, від великого засмучення хлопчик може накинутися на маму з кулаками, порвати і розкидати по кімнаті невдалий малюнок, і тому подібне.
Є різниця і в сприйнятті хлопчиками і дівчатками інформації. Дівчатка сприймають думки й настанови оточуючих, виражені словесно. Саме тому у батьків складається враження, що з дівчатками легше домовитися. Хлопчики, в основному, черпають інформацію з поведінки дорослих, і часто копіюють цю поведінку. Особливо слід пам'ятати про це батькам, які, наприклад, не завжди переходять вулицю на зелене світло. Хлопчикам сказати недостатньо, їм потрібно переконливо показати, як себе поводити. На жаль, ми в цьому не завжди досягаємо успіхів.
У бесіду хлопчики і дівчатка теж вступають по-різному, тому що найчастіше роблять це з різних спонукань. Хлопчики ставлять питання, щоб отримати на нього конкретну відповідь. Дівчатка, нерідко, - просто щоб встановити контакт зі співрозмовником.
У багатьох методичних посібниках, у тому числі і в літературі, призначеній для логопедів, ми зустрічаємо суворі рамки, в які при своєму розвитку повинні укладатися діти незалежно від статі.
Нейропсихологами і психологами давно доведено, що у здорових хлопчиків і
дівчаток різні шляхи розвитку мозку. Отже, їм необхідні різні програми
навчання.
Ось деякі факти:
-у хлопчиків дитинство триває довше, ніж у дівчаток;
-дівчатка народжуються більш зрілими на 3-4 тижні;
-хлопчики на 2-3 місяці починають ходити пізніше, ніж дівчата;
-хлопчики на 4-6 місяців пізніше починають говорити;
-до періоду вступу до школи хлопчики «молодше» дівчаток по своєму
біологічному віку на цілий рік.
На що ж повинні звернути увагу батьки, вихователі, вчителі при роботі над
розвитком усного та писемного мовлення хлопчиків і дівчаток? На які основні
особливості мозку повинні спиратися педагоги і батьки? Як потрібно розвивати
мовлення у всіх дітей, і які особливості хлопчиків і дівчаток потрібно
враховувати при цьому? Які мовні функції потрібно розвивати спеціально у
хлопчиків і дівчаток? На поставлені питання і спробує частково відповісти ця
стаття.
Цей, далеко неповний перелік відмінностей хлопчиків і дівчаток, переконливо свідчить про те, що дорослим при спілкуванні з дітьми, при розвитку їх мови необхідно враховувати не тільки індивідуальні, але і статеві особливості кожної дитини.
Вирус цифрового слабоумия.
(Родителям на заметку)
Сегодня весь мир
помешался на гаджетах: смартфонах, планшетах и прочей цифровой технике. Вместе
с ними в мир проникает вирус цифрового слабоумия. И это не шутка, это диагноз.
Специалисты заметили, что с каждым годом все больше детей — представителей
цифрового поколения страдают расстройством внимания, потерей памяти, низким
уровнем самоконтроля, когнитивными нарушениями, подавленностью и депрессией.
Исследования показывают, что в мозгу представителей цифрового поколения
наблюдаются изменения, похожие на те, что появляются после черепно-мозговой
травмы или на ранней стадии деменции — слабоумия, которое обычно развивается в
старческом возрасте. В это сложно поверить, но среднестатистический семилетний
европеец уже провел у экранов больше года своей жизни (по 24 часа в сутки), а
18-летний — больше четырех лет!
Хотите сказать, что
сейчас совсем другие дети?
Да, дети другие, но
мозг у них такой же, что был у человека тысячу лет назад, — 100 миллиардов
нейронов, каждый из которых связан с десятью тысячами себе подобных. Мозг нужно
развивать и кормить. Все наши мысли, действия, решения сложных задач и глубокие
размышления оставляют след в нашем мозгу.«Ничто не может заменить того, что
дети получают от собственного, свободного и независимого мышления, когда они
исследуют физический мир и сталкиваются с чем-то новым», — утверждает
британский профессор психологии Таня Бирон. Вы будете шокированы, но с 1970
года радиус активности детей (пространства вокруг дома, в котором дети свободно
исследуют окружающий мир) сократился на 90%! Мир сжался до экрана смартфона.
Дети забыли и, что еще хуже, просто не знают, каково это — бегать под дождем,
пускать кораблики, лазать по деревьям или просто болтать друг с другом. Они
часами сидят, уткнувшись в свой смартфон. А ведь им необходимо развивать свои
мышцы, знать о рисках, которые приготовил для них мир, и просто
взаимодействовать со своими друзьями. «Удивительно, как быстро сформировался
совершенно новый тип среды, где вкус, обоняние и осязание не стимулируются, где
большую часть времени мы сидим у экранов, а не гуляем на свежем воздухе и не
проводим время в разговорах лицом к лицу», — говорит Сьюзен Гринфилд. Нам
определенно есть о чём волноваться. Мозг формируется, когда есть внешние
стимулы и чем больше их будет — тем лучше для мозга. Поэтому очень важно, чтобы
дети исследовали мир физически, но не виртуально. Это нужно растущему мозгу,
как и тысячу лет назад. Также ребенку нужен здоровый и полноценный сон. Но
современные дети не способны выйти из Интернета и оторваться от компьютерных
игр. Это сильно сокращает длительность их сна и ведет к нарушениям. Какое может
быть развитие, когда ты уставший и у тебя болит голова, а школьные задания
никак не лезут в голову?!
Вы спросите, как же
цифровые технологии могут изменить мозг ребенка? Во-первых, количество внешних
стимулов ограничивается из-за однообразного времяпровождения в Интернете.
Ребенок не получает необходимого ему опыта, чтобы развить достаточно важные
участки мозга, которые отвечают за сопереживание, самоконтроль, принятие
решений… А то, что не работает, отмирает. Ведь у человека, который перестал
ходить, атрофируются ноги? Дети не привыкли запоминать информацию — им проще
найти ее в поисковых системах. Вот тебе и проблемы с памятью. Они ее совершенно
не тренируют. Думаете, что дети стали намного умнее благодаря Интернету? А
знаете ли вы, что нынешние одиннадцатилетние выполняют задания на таком уровне,
который демонстрировали восьми- или девятилетние дети 30 лет назад. Исследователи
отмечают, что одной из основных причин этого является жизнь в виртуальном мире.
«Я опасаюсь, что цифровые технологии инфантилизируют мозг, превращая его в
подобие мозга маленьких детей, которых привлекают жужжащие звуки и яркий свет,
которые не могут концентрировать внимание и живут настоящим моментом», —
говорит Сьюзен Гринфилд.
Но вы еще можете спасти своих детей! Достаточно просто
ограничить время пользования всевозможными гаджетами. Стив Джобс, гуру цифровой
индустрии, именно так и делал. Его дети не пользовались айпадом вообще, а
другие гаджеты им запрещалось использовать по ночам и в выходные дни. Крис
Андерсон, главный редактор американского журнала «Wired», один из основателей
3D Robotics, также ограничивает своих детей в использовании гаджетов. Правило
Андерсона — никаких экранов и гаджетов в спальне! «Я, как никто другой, вижу
опасность в чрезмерном увлечении Интернетом. Я сам столкнулся с этой проблемой
и не хочу, чтобы эти же проблемы были у моих детей». Сыновья создателя сервисов
Blogger и Twitter могут пользоваться своими планшетами и смартфонами не больше
1 часа в день, а директор OutCast Agency, ограничивает использование гаджетов в
доме 30 минутами в день. Его младшие дети совсем не имеют гаджетов. Вот вам и
ответ на вопрос «что нужно делать?». Позаботься о подрастающем поколении.
Подумай, какое будущее их ждет через 10-20 лет, если они сегодня проводят
полдня перед экранами своим суперсовременных гаджетов.
Источник: ЭКОНЕТ (http://econet.ru/articles/66899-virus-tsifrovogo-slaboumiya-posle-etogo-ty-zapretish-svoemu-rebenku-polzovatsya-gadzhetami)
Немає коментарів:
Дописати коментар